Iсторiя

  1859 році настоятелем храму Архістратига Михаїла Т. С. Мацеєвичем було відкрито першу в селі церковнопарафіальну школу. З 1869 р. завідувачем і вчителем школи с. Барахт став св. о. Ф. М.Баськевич. Мав багато нагород і завідував майже чверть століття. Далі завідуючим був Л. Ставінський, який мав найбільше нагород серед місцевих настоятелів ХІХ-ХХ ст. У1914 році священнику вручили високу державну відзнаку - орден св. Анни ІІІ ст. Барахти належали до досить значних населених пунктів Васильківщини. в 1907 році тут було відкрито двокласну міністерську школу. а на передодні революції виникла ще й земська школа, яка проіснувала зовсім недовго. В парафіальній школі в 1864 р. тут навчається 30 хлопчиків та 12 дівчаток. В 1908 році в Барахтах з"явилася власна школа підпорядкована не церковній ієрархії, а міністерству народної освіти. Міністерська (державна) школа мала окреме приміщення. Користувалася підтримкою не лише громади, але й держави і тому могла розмістити більшу кількість учнів. Так у 1909 році в ній нараховувалося 96 хлопчиків та 4 дівчини.

Нове приміщення школи було побудовано в 1984 році. Школа розрахована на 320 учнів, але зараз в ній навчається до 100 учнів та бiльше 30 дошкільнят. 

Барахтівська загальноосвітня школа I–III ступенів Васильківського район

Перша документально зафіксована школа с. Барахт була церковнопарафіяльною. Її заснував у 1859 р. місцевий священик о. Тимофій Мацеєвич. З 1869 р. майже чверть століття школою завідував настоятель о. Феодосій Баськевич, котрий мав чимало нагород за успіхи в навчанні дітей. А останній дореволюційний наставник церковноприходської школи о. Леонід Славінський був відзначений орденом св. Анни ІІІ ступеня.

   Згодом у с. Барахти відкрито однокласне народне училище, котре діяло паралельно з церковною школою. Шкільним приміщенням слугувала селянська хата з однією класною кімнатою. Навчання було трирічним. Працював один учитель, навчав клас-комплект з 35–40 учнів.

   Відомо, що в 1895–1899 рр. в державній школі вчителював П. М. Бернадський

   Протягом 1906–1908 рр. було відкрито двокласне народне училище Міністерства народної освіти; в 1912 р. його закрито. В 1913 р. в селі почало працювати однокласне чотирирічне училище. З 1913 р. до 1918 р. працювало й трирічне земське ремісниче училище; після 1918 р. його перетворено на профтехшколу. У 1912 р. училище випустило 16 столярів, 16 слюсарів і трьох ковалів.

В 1913 р. на кошти земства збудовано велике цегляне приміщення для школи на чотири класні кімнати із залою. Окремо було зведено цегляне приміщення для майстерні ремісничого училища і дерев’яний будинок для його вчителів.

    У 1918 р. відкрито початкову чотирирічну школу, в якій навчалося 113 учнів і працювало чотири вчителі. У 1923–1924 рр. було 281 учень, 8 учителів, випущено 60 учнів. В 1926 р. розпочала працювати агрономічна семирічна школа сільської молоді, в якій навчалися учні, що закінчили початкову школу. Її відвідували юнаки і дівчата з навколишніх сіл Фастівського і Узинського районів. У школі навчалося 270 учнів.

    1932 р. створено семирічну школу, а в 1933 р. – середню, перший випуск якої був у 1936 р. З 1936 до 1941 рр. вона щороку випускала близько 65 учнів. У школі навчалися учні з навколишніх сіл Тростинки, Вільшанки, Кодак, Погребів. До війни директором школи працював I. С. Сапожніков.

У період тимчасової окупації села німецькими загарбниками школа не працювала. 7 листопада 1943 р. село було звільнене від німецьких загарбників і відразу відкрили семирічну школу, в якій функціонувало від двох до чотирьох паралельних класів. Відступаючи, фашисти знищили одне з приміщень школи.

   У 1952 р. в селі відкрито середню школу; у ній навчалося 816 учнів. В 1953/1954 навчальному році їх було 730. У 1956 р. розпочато добудову до приміщення старих шкільних майстерень шести класних кімнат з надбудовою другого поверху на 8 кімнат. Багато допомагав у добудові школи завідувач районного відділу народної освіти I. З. Побєда. У 1950-х роках подвір’я огороджено, закладено сад, розплановано квітники, збудовано гараж, сарай для потреб школи і вчителів.

  Протягом 1954 – 1960 рр. директором школи працював Ф. Д. Самійленко, а з 1960 до 1986 р. – О. А. Сушко. Тоді було добудовано другий поверх школи і запроваджено однозмінне навчання, а з 1961 р. – профільне навчання, зокрема тракторну, столярну і слюсарну справу, збудовано майстерню, в якій викладав А. Г. Пономаренко, котрий не одному юнакові прищепив любов до столярної справи.

У 1984 р. було збудовано нове приміщення для восьмирічної школи на 320 місць, яка згодом починає функціонувати як середня. Територія школи становить 4 га, на якій є шкільний сад, дослідні ділянки, квітники, кущі й декоративні дерева. У школі працює музей Ю. Литвина, світлиця.

  Зі стін школи вийшли люди, відомі не тільки в районі, а й в області та в Україні. Це правозахисник Ю. П. Литвин, поет Ю. Петренко, доктор біологічних наук I. Падченко, А. М. Парубченко –випускник та викладач Московського державного університету.